Генерал Лазовський: із забуття радивилівців
Взагалі Радзивилів того часу – цілком
респектабельне містечко. Сюди направляли на службу чиновників і
військових високих звань, деякі залишалися в ньому і після виходу у
відставку, доживали тут віку. Наприклад, у Радивилові поховані князь
Петро Вадбольський (1831 – 1885), генерал-лейтенант прикордонної варти
Петро Лазовський (1842 – 1910), генерал-майори Олександр Крамер (1800 –
1971), Оскар Нітц (1847 – 1907), командир Волинської прикордонної варти,
полковник Каранат Бузовський (1785 – 1838), ротмістр Волинської бригади
прикордонної варти Гаврило Сливинський (пом. бл. 1914), начальник
Радзивилівського митного округу, дійсний статський радник Володимир
Благой (1839 – 1895), керуючий Радзивилівською митницею Микола
Баклановський (1835 – 1908).
Провели потужну інформкампанію Радивилівського музею Команда журналу "Музеї України" оперативно створила сайт Радивилівського
історичного музею. Здійснили стартове наповнення. Але, головне, провели
потужну рекламну інформаційну кампанію в інтернеті. Як Радивилівського
краю, так і музею.
Згадуємо музей у Радивилові... Був 2008 рік. Ми опублікували такий матеріал. Значить вже все нормалізувалося... Редакція журналу «Музеї України» отримала ось такого тривожного листа:
«Прошу підтримати Радивилівський районний історичний музей (35500 м.
Радивилів, Рівненської області, вул. Кременецька, 24), у якого місцева
влада вирішила відібрати частину приміщень, і об’єднати музей з дитячою
бібліотекою. Трьом жіночкам, які активно працюють на музейні ниві
Радивилівщини, важко протистояти місцевій владі. Справа на даний час
знаходиться в «підвішеному» стані - очікують на розгляд сесії районної
ради та відповідне рішення, тому треба поспішати.
Наш Радивилівський район, як відомо, доволі рівнинний. Річки
Стир, Пляшівка, Слонівка, Ситенка з чималими заплавами залишили мало місця
пагорбам, тим паче значним узвишшям. І все ж, незважаючи на це, саме в нашому
районі, біля села Дружби, розташована найбільша в Рівненській області гора
Красна – її висота над рівнем моря 335 метрів. Але то не випадковість: саме тут
починаються відроги Волинсько-Подільської височини, а точніше – її горбогір’я з
назвою Вороняки, тому Красна гора, по суті, звістує початок більш помітних
висот. І їх, ці висоти, в гарну погоду видно з верхніх поверхів найвищих будівель
Радивилова, насамперед промислових, що належать комбінату хлібопродуктів.
Радивилівський район відомий багатьом українцям насамперед завдяки
Берестецькій битві 1651 року. Є в районі й інші місця, не настільки
відомі, як Козацькі могили, проте не менш цікаві — насамперед для
шанувальників історії та літератури.
У затишному куточку Малого Полісся
недалеко від села Пляшева знаходиться державний історико-меморіальний
музей-заповідник "Поле Берестецької битви" з монументом у честь
540-річчя битви (1991 р.) Влітку 1651 р. на полях сіл Пляшева і Острів
відбулась кульмінаційна битва Визвольної війни українського народу
(1648-1654 рр.) під проводом Богдана Хмельницького, яка ввійшла в
історію як битва під Берестечком.
РАДИВИЛІВ - районний центр
Рівненської області. У 1940 - 1992 роках - Червоноармійськ, до того -
Радзивилів. Розташований на правому боці річки Слонівки, притоки Стиру,
за 100 км на південний захід від м. Рівного, біля міжнародної траси Київ
- Чоп.
6-7 липня в Радивилівському районі проходив фестиваль
народних промислів, традиційної історії та культури Волині «Волинське віче».
Організатори присвятили його популяризації ручного ткацтва. На фестиваль
приїхали відомі фахівці в галузі ручного ткацтва, народні майстри інших
напрямів з різних регіонів України та з-за кордону, а також люди, які
займаються відтворенням середньовічних ремесел, побуту, обрядів.
Закінчився перший
етап Фестивалю музейних сайтів журналу «Музеї України». Було проаналізовано 546
музеїв і виявлено, що лише 162 мають хоч якийсь сайт. У вік масового поширення
інтернету, відсутність музейного закладу в мережі, реально викреслює його з
планів туристичних фірм, що прокладають маршрути, істориків, краєзнавців, які
шукають певну інформацію, журналістів і просто допитливих відвідувачів-мандрівників.
У ХХІ столітті таке неприпустимо! Адже, музеї – фасад держави! У тому числі
електронний!
Вже дванадцять років українські та
канадські археологи й історики проводять розкопки у м. Батурині на
Чернігівщині. Цей проєкт спонсорують Програма Дослідження Східньої України ім.
Ковальських при Канадському Інституті Українських Студій (КІУС) Альбертського
університету в Едмонтоні й Торонті, Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці та Понтифікальний Інститут Середньовічних Студій
Торонтського університету в Канаді.